|
Моя молитва - Левицька Галина
Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
Что тебе пожелать? - Лариса Зуйкова
Когда я подарила это стихотворение одной моей неверующей знакомой на день рождения, она сказала своей подруге - Лариска мне ничего не пожелала! Свет Вселенский струится. - Николай Токарь
>>> Все произведения раздела Поэзия >>>
|
Проза :
Один из нас. - Максим Франковский
Крик души :
Я вновь пишу - Александр Юфик
Посвящение моей любимой на 19-ти летие супружества...
2009 г.,США Поэзия :
Грех под сутаной - Наташа Дивак
Этот стих , вовсе не является наездом на провославных и католиков , это стих для всех верующих. Каждый должен судить сам себя и каятся при жизни , а не на одре смертном . В среде харизматов больше ныне разводов , чем в др конфессиях , увы ,это статистика . Так зачем судить других , когда праведность наша , как запачканная сутана ? |
