Зимовий вечір навіває
Дитячі спогади мої.
Де батько тихо спочиває,
За рогом у сирій землі.
Де лине пісня журавлина
Попід лиманом край села,
Де я була мала дитина,
І непомітно так зросла.
Блакитне небо і чарівні зорі
Омріяні і пещені думки,
Забути це ніхто не в змозі-
Куди б шляхи не привели…
Величні верби на Дунаї,
Схилили коси до води-
Коли віночки ми сплітали
Зі школи бігавши туди.
Щаслива юність пролетіла,
На рідній батьківській землі,
І де б сьогодні я не була…
Думками лину я туди.
До любої своєї хати,
Де рідний кожен закуток,
Де щастя було надбагато…
Де я пройшла життя урок.
До друзів і товаришів-
Що рідними зосталися на віки,
До болю близьких пагорбів,ланів,
Що кращі є за добрі ліки.
Я низько кланяюсь батькам,
Для нас ви кращі в цьому світі..
Нехай спокійно спиться вам,
Щасливі стали ваші діти.
В любові вашій ми зростали
І мудрість батьківська на нас,
Вона в житті нас надихає,
Черпаєм й досі, повсяк час.
І марно, що вже стільки років,
Живем в далекій стороні,
Спішим туди ми надихатись
Енергією рідної землі.
Катерина Пушкарьова,
ХЕРСОН Україна
Член евангельской церкви Христиан г.Херсона с 2001 года.
Прочитано 9702 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Дякую, Катя, 5 за спогади і за любов до рідного краю.Читаємо Вас і в Австралії. На жаль, дуже мало людей, що пишуть по-українськи в цій газеті.Для мене є диво, що живучи в Херсоні Ви так гарно пишете(мабуть і розмовляєте?)добірною нашою мовою. Ще раз спасибі, та успіхів в служінні Богу та людям! Комментарий автора: Дякую за оцінку Леоніде. На жаль я розмовляю більш російською мовою. Але як українка за походженням (виросла на Дунаї-Їзмаїл),і як патріот своєї держави, повинна знати і любити свою мову. Не можна бути неосвідченим якщо ти духовна людина (на мій погляд). Бажаю вам також успіхів і Божих благословінь!
В Храмах не снимают грехи – в Храмах о них говорят - Антон Странно бывает видеть, как грешники снимают грехи грешникам. Может не знаю чего, так расскажите, и поведем беседу вместе. Об этом статья. Написал статью после того, как увидел глаза и лицо церковного служителя, именно церковного служителя, а не Христа, потому что на лице написана была неуверенность и безпокойство за совершенный поступок. Глаза выдавали его, и покоя не было в них. Этот человек - снимает грехи с Путина, он исповедует его в Москве. А по соседству - стоит здание, где люди трудятся на ниве искусства. И вот решил этот человек - отнять здание у них, и очень уверен, что власть Путина, но не Отец Наш Небесный будет гарантом ему в этом деле. Все это увидел на ТВ по ARTVi. Такие примеры отталкивают людей от церкви, ведь должны служители в Храмах - Отца чтить, и лишь Его видеть перед собой в делах своих, а этот - на властителя земного надеется, как торгаш в лавке перед Храмом Христа - меняет свои тридцать серебрянников!
